Доля найкращих сіл України: одні допомагають ЗСУ, інші чекають звільнення з окупації
Щороку в нашій країні проходив конкурс «Неймовірні села України». Незважаючи на повномасштабне вторгнення, конкурс відбувся і цього року. Але частина країни окупована, багато міст та селищ знаходяться під постійними обстрілами росіян. Як нині живуть деякі села - учасники цього конкурсу?
Осинове: окупанти в шоці, що у людей є телефон сільського голови
2019 року село Осинове на Луганщині (на головному фото) увійшло до рейтингу найкращих сіл України. Багато в чому цей успіх залежав від славної історії села, але не менше й від того, як працювала вся громада.
Поряд з селом є 3 некрополі і 12 курганів, височить кам’яна половецька баба. На осинівських піщаниках можна знайти і відбиток ноги динозавра.
Засноване ще 1643 року на території тодішнього Острогозького полку, воно мало назву Осиновий Яр. Це було козацьке військове містечко, більша частина населення займалась тоді залізоплавильним виробництвом. Жили там, в основному, донські козаки і ті селяни, що втікли із центральних губерній Російської імперії. В 1708 році село було знищене царським військом через підтримку бунту Кіндрата Булавіна. Щоб село знову ожило, знадобилось трохи більше 20 років. Завдали росіяни лиха селянам і навесні 1921 року, під селом був бій між підрозділами ЧК і повстанським загоном. Останній був розбитий, а разом з ним і весь повстанський рух Луганщини. Дісталось селу і в 1932-33 роках, геноцид, вчинений радянською владою, забрав життя 359 людей.
Та повністю знищити українців не вдалося. Село вистояло, пережило і Другу світову, і радянські часи. Осинове ніколи не здавалось. І коли отримало почесне звання одного з найкращих сіл – не зупинилось, щоб відпочивати на лаврах.
У 2021 році провели реконструкцію місцевого стадіону «Будівельник». Розпочали й капітальний ремонт школи. Тільки-но розпочали будувати дороги в напрямку Марківки і Старобільська. Модернізували дитячі і спортивні майданчики…
І ось «руський мір» прийшов в Осинове знову.
Події від 24 лютого в селі розгортались швидко. Окупанти зайшли в село, де на той час лишилась тільки Нацполіція. Прикордонники отримали наказ відійти на інші позиції. На щастя, руйнувань під час захоплення не було. В перші дні після окупації в селі були мітинги, люди не побоялись вийти і висловити свою думку.
- Вони показали, що не є стадом, а вони громадяни, що мають свою позицію. І зупинили їх тільки постріли. Коли «розстріляли» другий мітинг, люди зрозуміли, що прийшла орда, і вона нічого не розуміє, крім мови зброї, автоматів, - розповідає про окупантів нині вже колишній голова громади Вадим Гаєв.
Та навіть за два місяці після окупації місцеві комунальні підприємства ще функціонували Все це тепер або експлуатується окупантами або грабується.
Вадим Гаєв був відкритим для селян головою, багато хто з них мав його номер телефона у себе в мобільному. І дехто постраждав через це.
- Дуже багато людей зіткнулись із неприємностями, коли їхали через російський кордон. Коли знаходили мій номер телефона, починалися багатогодинні допити: «Чому ти маєш його номер телефона?». І коли люди кажуть, що у нас кожен має телефон голови, окупанти не вірять. Вважають, що у людини зі мною якісь справи, зв’язки, спільні інтереси. Багато людей натрапляли на неприємні розмови саме через це, - розповідав Вадим Гаєв.
Нині на території громади відсутній закон. Невідомі люди можуть приїхати до тебе додому і без пояснень провести обшук, під час якого можуть забрати все, що їм сподобається. Час від часу пропадають люди. Українську гривню окупанти намагаються витіснити за допомогою невигідного для населення обмінного курсу по відношенню до російського рубля.
- До державного кордону від села всього 35 кілометрів. Зараз воно в тимчасовій окупації. Боїв там не було. Все ціле. Але місцеві дуже налякані, ніхто не погодиться дати інтерв’ю. Ситуація така ж, як по всій Новопсковській громаді, - розповіли «КП в Україні» в Новопсковській селищній військовій адміністрації.
Успенська церква в Осинові була збудована у 1802 році. Фото: Автор: Riwnodennyk /commons.wikimedia.org
Березова Лука: переселенці планують назавжди залишиться у цьому селі
Березова Лука розкинулась на березі річки Хорол на Полтавщині. Хорол у цих місцях звивистий, утворює лимани і заболочені озера. Край тут мальовничий.
Саме село було засновано ще у 1630 році. Багато пережило на своєму віку. Тільки за радянської влади двічі страждало від геноциду - в 1923-1933-х та 1946-1947 роках.
За незалежної України люди вирішили показати, як можуть жити українці, коли їх не гнобити. Село вважалось одним із кращих у Гадяцькому районі. А після утворення ОТГ Березова Лука перейшла у Петрівсько-Роменську громаду Миргородського району і знову не пасе задніх.
- Серед 37 сільських рад два роки село займало перше місце, ще стільки ж - друге. Це завдяки економічним показникам. Будувалися нові водогони, щороку ремонт доріг, закладів, інфраструктури, проводилось вуличне освітлення. Також є значні здобутки на районному та всеукраїнському рівні у спорті та культурі, - розповіли «КП в Україні» в Петрівсько-Роменській громаді.
З перших днів повномасштабної війни у всій Петрівсько-Роменській громаді люди згуртувалися для спільної боротьби проти ворога. Не виключенням стала і Березова Лука.
- Чоловіки патрулювали вулиці села, всі долучилися до збору гуманітарної допомоги для жителів постраждалих областей та для ЗСУ, плели та передавали сітки. Вже у березні до нас приїхали перші переселенці. Розпочалися роботи з пошуку житла, забезпечення людей усім необхідним. Розселили ВПО у готелі, що знаходиться на території села, та у будинках, які пустували. Деякі переселенці придбали житло у нас у селі та планують лишитися, - кажуть в громаді.
Незважаючи на війну, всі заклади громади продовжують працювати. Це 4 школи та 5 дитячих навчальних закладів (щоб відновити роботи, було облаштовано укриття з усіма умовами), амбулаторії, сільські клуби та бібліотеки.
- У Березовій Луці влада і люди завжди були близькими. Вітали і з народженням малят, з ювілеями, з виходом на пенсії. Відповідно, старостат завжди бере участь і у похованні жителів. Родини завжди можуть розраховувати на підтримку та допомогу, - відмічають у Петрівсько-Роменській громаді.
На щастя, село руйнувань внаслідок обстрілів з боку рашистів не зазнало. Тому всіма силами там намагаються допомагати тим, хто постраждав, а також збирають все необхідне для наших захисників.
Цьогоріч у громаді навесні висадили 6 тонн картоплі у рамках всеукраїнської кампанії «Сади Перемоги». Урожай використають для потреб людей, що змушені були залишити свої домівки через воєнні дії, для наших закладів освіти, а також для потреб ЗСУ.
Село Березова Лука невелике - всього 1300 жителів. Фото: sites.google.com/view/berezova
